Тест призначений для виявлення акцентуйованих властивостей характеру та темпераменту осіб підліткового, юнацького віку та дорослих.
Акцентуація (лат. аccentus – наголос) — це крайні варіанти норми, коли окремі риси характеру надмірно посилені, тобто характеризуються особливою вираженістю, загостреністю, незбалансованістю.
Це поняття введене відомим німецьким психіатром К. Леонгардом. Він вважав, що у 20–30% людей деякі риси характеру надмірно загострені (акцентовані), що при певних обставинах призводить до однотипних конфліктів і нервових зривів. При акцентуації характеру особистість стає вразливою не до будь-яких (як при психопатіях), а лише до окремого травмувального впливу, адресованого «місцю найменшого опору» цього типу характеру при збереженні стійкості до інших. Акцентувція характеру може бути виражена по-різному — розрізняють виражену й приховану (латентну) акцентуацію, яка може переходити одна в одну під впливом різних чинників, серед яких важливу роль відіграють особливості виховання, соціального оточення, професійної діяльності, фізичного здоров’я.
Акцентуйовані особи не є патологічними, тобто вони нормальні. В них потенційно закладено як можливості соціально позитивних досягнень, і соціально негативний заряд.